Одна з моїх сторін

Дано:
Я кудись хочу, але не знаю куди.
Я когось хочу, але не знаю кого.
Я чомусь завжди чогось хочу, але не знаю чого.
Рішення:
І здається я знаю відповідь, треба просто робити усе! Щоб на чомусь зупинитися, і зрозуміти чого саме ти хотів.
Відповідь:
Просто живи на повну. До останнього вдиху, до останньої пари чобот, до останньої копійки. Life is life!

Ви когось ненавидите? Якщо ні… тоді я ненавиджу вас. Ось давайте думати разом. Якщо всіх любити, що тоді відбувається з людино? Я знаю відповідь, людина ненавидить себе. Навіщо мені таке щастя?

Ви бачили коли небудь великий світ у притул???? Не доводилося??? Або, бачили занадто довго що забули перше враження? Нагадую:
Нічого людского, все якесь творинняче... ні, тварини в цьому випадку на рівень вище.
Коли небудь лизали кармельку??? Так! А велику дупу??? Ні??? Так ось у цьому світи всі лижусь чиюсь дупу,як за правило дупу когось хто тобі чимось допоможе. Навіть якщо не допоможе усе одно лижуть.
Ловити "мишей" ... о!!! в цьому світі це не можливо, тому що кожна справжня потеційна миша, видає себе за найкрутіше куряче яйце... Яйця... о! без них в цьому світі теж не обішлося. Їх намагаються завжди кудись притулити, якщо не виходить, миші допомагають.
Залишилося питання, як тут вижити, свої права не покажеш, зразу запалять, та й ще з хатою, з момаю і з татом. Краще промовчати, підстроїтися, теж не вихід тоді сам почнеш палити і хату і маму і тата, чи є вихід, залишитися і залишитися? (я маю на увазі в світі і самим собою, тобто тим у кого є щось більше у голові, більше навіть ніж мізки, мізки є у всіх, а от роздуми...) 

Якщо розмовляти самій з собою чим це може скінчитися? Якщо до інших не мою нічого проти, а от щодо неї – це було вже занадто. Вона сама собі робила проблеми. Менше думаєш, менше розмовляєш, менше проблем. Але її всього завжди було мало. Кому в житті треба хеппі енд, я знаю відповідь, усім треба тільки хеппі тудей, а ось про кінець ніхто не думає, максимум загадують на трошки, але ж вона хотіла ВСЕ!
Щоб отримати ВСЕ, треба трошки побідкатися. Але вона спочатку не розуміла що це все насправді таке реальне.
1. Реальні фантазії інколи страшніші ніж реалії життя.
2. Не мрійте про все, воно збувається.
3. Не вірте жінкам, це ще гірше ніж повірити чоловіку.
Почнемо з пункту три. Чоловіки здатні сказати жінці будь-які нісенітниці, аби тільки вона повірила. Зазвичай діє, і вони вірять. Але ж вона… вона може провести довкола свого тоненького пальчика будь якого чоловіка, він навіть про це не здогадається. Інколи не здогадується навіть вона. Але все саме так і виходить. Один, другий, третій, сотий… але ж десь на десятому вона починає сама себе обманювати, і вважає що загубила ще одного казкового чоловіка, чи не одного. Але потім все з початку. Хто б не хотів її, кого б не жадала вона, усі залишаються ні з чим. Кого вона дурить у цьому випадку ніхто не міг зрозуміти. Але є точний факт, ніколи не вірте їй! Вона навіть сама собі дуже рідко вірить, і якщо вже повірила то вже не на довго.

 

«Чи це я так себе втішаю. Ні мабуть він був усім. Але після нього від мене залишилось «ніхто», я так вважала дуже довго, і мабуть треба було вважати довше, тому що «ніхто» часто перетворюється у щось дуже страшне і пожираюче усе що має будь яку назву, тобто пожирає «будь що». Хочеться іноді все переписати зі свого життя. Але життя НЕ переписується. Боляче це чути? Гадаю, що так, але це тільки зараз, далі буде краще. Можливо і не буде, але ж треба вірити. Якщо віриш то буде. Повірити хоча б самій собі.»
Так все ж таки, ким він був. Почну спочатку, спочатку він був хлопчиком, маленьким таким, зовсім чудним. Я теж здається була такою. Чи може я ніколи не змінювалась, і завжди була однаковою. Я просто не можу згадати якісь зміни за собою. І цьому хлопчику здається завжди подобалась ця дівчинка (це я про себе, вважаю буде краще надалі замість дівчинки, вживати щось на зразок «монстр»). Дівчинка була чи то не в собі, чи то навпаки в собі але занадто. Дівчинка жила у своєму світі, і їй було начхати на всіх, вона вважала що тільки вона справжня, всі - це ніби ілюзія, міраж. Захочеш вони з’являються, захочеш зникають. Одним словом це був монстр, який майже підкорив своїм ногам всесвіт, але треба вточнити - свій всесвіт, реальний світ час від часу просто вривався і показував хто тут головний. Хлопчик був зовсім з реального світу. Зовсім такий реальний собі хлопчик. І зовсім нереальна дівчинка. В цій історії була ще одна учасниця, її звали Доля. Так казав хлопчик. І мабуть все ж таки дівчинка була знайома з Долею, тому що спочатку вона намагалась виконувати її обов’язки, а як тільки це дівчинці надоїдало, Доля продовжувала «працювати за спеціальністю», і так і кидало її до того хлопчика. Спочатку йому усе це здається подобалось. Потім стало набагато більше дівчинок, і вони не були знайомі з Долею, і тому все робили самі, і робили набагато краще ніж цей Монстр і Доля (просто вони погано розуміли одна одну). Але Доля рідко помиляється, і тому хлопчик все повертався до Монстра і повертався. Аж до одного прекрасного моменту який називається кінець. 
Цей кінець, був дуже шокуючим для Монстра, але вона швидко оговталась, і ось з цього моменту, дійсно можна взагалі не згадувати того що вона дівчинка, вона монстр, хоча час від часу вона це розуміла, і довго плакала, а ще частіше вона танцювала. Танець – це як свобода душі, танцюєш і все…. 
Вона почала вчитися жити. І дуже часто себе питала, чому її не навчили цьому раніше. Вона намагалась бути різною, і нічого в неї не виходило. Тобто спочатку виходило все дуже добре, але потім вона не витримувала. І хлопчика більше поруч не було…

а іноді буває щось падає на голову... і так приколько : )бац і тебе вдарило по голові... ні я не цеглину маю на увазі, я кажу про ситуації в житті. Спочатку "бац" а потім обдумуєш а це все ще й прикольно. А ще багато чого здійснюється, давайте будемо просто вірити :)

ЩАСТЬЕ

Ваше имя Твоя картинка Наслаждайся!

все гадания на aeterna.ru

ЩАСТЬЕ

Ваше имя Твоя картинка Наслаждайся!

все гадания на aeterna.ru

мені здається що додавати щось до теми зайве... просто чекаємо... чекаємо, як свого дня народження, як нового року, як різдва... поки не ніч... чекаємо :)

думали ви колись про таке щоб щось знайти... і знаходили... а потім ми цього якось боїмося, і із-за цього можемо загубити... я не хочу так більше нічого губити ДОСИТЬ!

"Помните, что счастье все-таки есть!
Любите преданно.
Любите тех, кто о вас заботится.
Любите одного своего мужчину.
Любите свою страну.
Будьте честны.
Не стесняйтесь своих чувств, потому что жизнь всего лишь одна.
Любить – это все, что мы можем сделать друг для друга.
Любите здесь и сейчас, другого времени уже никогда не будет.
Потом – значит, никогда.
Гуляйте осенью в парке.
Оставайтесь шестилетним, вечным…

Гапчинская Евгения ©"

не повірете, вчора гуляла с рідкими гопниками міста дніпропетровск.... я звичайно все розомію... але ніколи б не подумала що моя подруга дитинства вийде заміж за гопника... який зранку вкриває її матом. не має власної квартири... і навіть не має з вечора достатньо грошой їй а випивку.... все.. я ненавиджу мат, ненавиджу алкоголь. і ненавиджу випивку... все... хай мене ніхто не зрозуміє.. але я собі не хочу такого життя... я королева свого життя... я хочу собі люблячого чоловіка..гарну кар"єру... і взагалі бути людиною вищого кола... і до всього цього... моя мама золота... вона королева свого життя. і не важливо що про це думаю я і всі інші... а взагалі я хочу біти файною кобітою... а то де приклад до життя... та ще до такого життя щоб усі заздрили а нічого сказати не могли. Анько я тебе люблю!

буває деколи ніяко... чому не знаеш, ось вчора дивились кліп і слухала пісню Деклана Гелбрейта, і дійсно... вустами дити сказані дуже важливі речі...

........





"якщо ти не зробиш це, то помреш..."

ось тобі корінь із двух :)

я ось подумала, якщо я щось напишу, це щось, хтось буде читати, ні я не за книгу кажу, для книги у меня не вистачить, чи то освіти, чи то терпіння, чи бодай ще чого небудь... просто я останнім часом так багато читаю і думаю, що аж боюся, ні збрахала, не боюся, чи це знову збрехала... а взагалі я завжди кажу правду, просто іноді мені здається що вона така правдива що аж сама у неї не вірю )) так ось якщо я напишу щось дуже довге і правдиве, чи зачіпе це ще когось окрім мене і мене II (це щось на зразок Єкатерини 1 і Єкарини 2, ні не подумайте це не роздвоєння, це просто одна з мене розімніша, а друга гарніша, а от разом якось погано виходить))))

так ось, ви зрадієте, якщо я скажу, що я "ай"м бек" :) сподіваюся на найкраще, правлюха світом, я тебе люблю. файнакобіта зе бест оф зе бест, заради вас варто жити і повертатися, а ненадійний друзів, треба викидати на смітник, шкода що в житті немає кнопочки "деліт" і систесмної папки "кошик" ))) але в житті є дещо краще - це друзі, справжні друзі, яким не треба від тебе, вільної хати щоб "побухати", і перед ними не треба корчити з себе клоуна. І секс це лише секс... хто зрозумів, тому подарую цукерку, а взагалі я всіх люблю )

за що ми можемо віддати життя?
Особисто я за щире признання у коханні. Наприклад ось таке.
Як звучить французською L'aveu de l'amour (Лаву дє лямур)

Вот переустановила систему. А тут Виндоус Лив такие прикольные проги придумал ) Я балдею )

...

...